Роман Турик за професією ветеринар. Сьогодні він – власник зоомагазину в Івано-Франківську, а ще пів року тому був військовим, який захищав нас спершу на Дніпропетровщині, а потім – на Запорізькому напрямку в Гуляйполі. Саме там втратив здоров’я, отримав інвалідність і звільнився з лав ЗСУ.
Жити, каже, треба далі. Щоб продовжувати допомагати побратимам, які залишилися на фронті. Але про все по порядку.
Старався бути в окопах
24 лютого 2022 року Роман разом з дружиною та сином виїхали з Макарова, що на Київщині. До війни там він працював на агрофірмі. Приїхали до батьків – у Клубівці, що на Тисмениччині і вже 27 лютого чоловік долучився до Тисменицької тероборони, пише “Галицький кореспондент“.
«Тоді ніхто не розумів, як це формується і для чого, – розповідає Роман. – Тому спершу мене взяли як бойового медика, а далі я подав документи, що я – офіцер, лейтенант запасу, і мені сказали йти командиром взводу. Потім ми переїхали в Рогатин».
Там було формування, навчання, підготовка і 27 квітня перша рота із 102 бригади 75 батальйону вирушила на виконання бойових завдань. Спершу це була Дніпропетровська область, а далі – Запорізька. В Гуляйполі тримали оборону міста та його околиць.
Десь через пів року Турик, вже маючи дві контузії, отримав третю. Каже, був одним із перших офіцерів у батальйоні, який отримав поранення. Адже завжди був на бойових позиціях і старався бути з хлопцями в окопах.
«17 вересня отримав поранення, – продовжує він. – Це був приліт протитанкової керованої ракети. В нас був бліндаж, схожий на укриття для техніки бойової і вони стукнули по нас, напевне думаючи, що то склад. В мене було 3 секунди залягти, прошило мене нижче бронежилета».
Був при свідомості, не відчував рук і ніг, побратими відвели до бліндажа, а далі евакуація. На щастя, осколки не зачепили органи. Спершу Романа Турика доставили у стабілізаційний пункт у Гуляйполі, потім – в Покровське, а далі – госпіталь Запоріжжя, Дніпро, Київ і важкі місяці реабілітації.
«Завдяки бойовим медикам вижив, – каже зараз Роман Турик. – Вони врятували життя. На високому рівні бойова медицина у нас, адже практика сильна».
Волонтерство після війни
Роман Турик пройшов реабілітацію, йому робили операцію в Києві, проте слух відновили лише на одне вухо. Отримав інвалідність, має 42% втрати працездатності. У червні 2023 року він, за приписом, повернувся на фронт. Ще виходив на бойові позиції, але вже розумів, що виконувати свої обов’язки ефективно не може.
Звільнився за сімейними обставинами, дружина була вагітна. Кілька місяців тому у Романа народився третій син. Зараз увага його розосереджується, бо і маленькому сину хочеться увагу приділити, і бізнес налагодити, і хлопцям на фронті продовжувати допомагати.
Вкінці грудня Роман Турик відкрив зоомагазин «Наші котики». Зізнається, що було тяжко, бо взагалі не знає цю тему, треба було вивчити все з нуля. Але він впертий, фронт пройшов, то й тут все вдасться. Взявся робити саме цю справу, тому що має освіту ветеринара і думає, що йому його здібності згодяться. В планах – відкрити кабінет для огляду та лікування тварин.
А наразі в асортименті магазину різний корм, іграшки, аксесуари, ошийники, засоби від бліх чи кліщів, і навіть парфуми. Не лише для котиків, а й для собак та інших домашніх тварин. Роман розповідає із зацікавленістю та захопленням про нову справу. А ще, каже, що це можливість допомагати своїм побратимам.
Наразі розмістили в магазині скриньку та зробили банку в Монобанку. Гроші збирають на авто та тепловізор. Торік вони вже відправили на фронт два автомобілі та тепловізор завдяки друзям, родичам та небайдужим людям. Але все це, каже, розхідний матеріал, потреба в якому не зникає. Третій автомобіль потрібний для евакуації та підвозу боєкомплектів.
«Війна не закінчилася, триває і потрібно допомагати хлопцям, адже допомагаючи фронту – допомагаєш собі», – підсумовує Турик.
Магазин знаходиться в Івано-Франківську, вул. Південний бульвар, 23 (навпроти АТБ). Щоб долучитися до збору коштів на авто і тепловізор – https://send.monobank.ua/jar/8csCfcpq5T
